Вставлю свої пару копійок до дискусії щодо висловлювань Лариси Ніцой про футболістів нашої збірної через їхню російськомовність. Знаєте, для мене мова має значення. І мене це теж зачіпає та ріже вухо й навіть принижує. Але... Чіплятися до самих спортсменнів за їхню російськомовність - річ несправедлива й часто непорядна.

 

Про це чудово написав Zyma Vasyl. Вони далекі від наших ідеалів патріотичних пластунів, які несуть славу своїй країні, але при тому й залишаються активними учасниками національних і суспільних процесів. Це інший, жорстокий світ. Але в тому світі є свої вертикалі, які так чи інакше дотикаються до впливів влади. Там є шлях виправлення ситуації, але починати треба від спортивних функціонерів, далі йти вниз через спортивні школи, клуби, тренерські штаби й останнім етапом будуть самі футболісти, які від дитинства, навіть отримавши старт в україномовних родинах, занурюються на десятки років у повністю російськомовне середовище. І цей процес українізації спорту займе дуже багато років. Головне, що його в Україні встигли розпочати за минулої влади й, на жаль, розвернули при нинішній.

 

Важливо, що таку політику українізації спорту саме в такому напрямку почали втілювати при Порошенкові. А зараз демонструються навіть не інші, а діаметрально протилежні пріоритети. І мене реально обурює те, що зараз такими ярими захисниками української мови стають деякі типажі, які несуть пряму відповідальність за повернення російського курсу. 

 

Лариса Ніцой, яка почала хаяти наших футболістів, дуже активно й цілеспрямовано брала участь у війні проти Петра Порошенка та його курсу на поступову українізацію. Її відповідальність за отриманий Зеленським результат також чимала. Бо одна річ, коли проти нього і його політики воювали вороги зовні (російські, проросійські, відверто олігархічні), а зовсім інше - це диверсійно-підривна діяльність у тилу патріотичних сил. Зате, коли перемола ментально російська влада, пані Ніцой відразу збавила обороти. Тепер вона свої випади робила вже проти дрібнішого чиновництва, не забуваючи деколи ще кинути купку бруду в Порошенка. А про відвертих русифікаторів на самому верху якось аж надто обережно. Вибачте, але це явна ознака не національно-патріотичної позиції, а участі в замовних кампаніях.

 

І щодо мови наших футболістів. Тема давня й заслуговує на серйозне опрацювання та навіть на жорсткі заяви (тільки не проти них самих, а проти лідерів русифікації нашого спорту). От тільки знаю старе правило. Навіть, коли ти хочеш когось дуже справедливо покритикувати за помилки чи недопрацювання, оглянься, щоб не влитися в дружній хор із справжніми ворогами. Випад проти нашої збірної та навіть персональні плювки в бік автора феноменального фінального голу Довбика дуже в пані Лариси негарно синхронізувалися з кампанією обгадження та нівелювання в рашистських і проросійських медіа. Саме, коли наші футболісти продемонстрували своєю грою та навіть поведінкою, своїм ставлення до прапора, до самої назви України реальний, хоча, на жаль, не україномовний патріотизм, ці випади були найнедоречніші. 

 

Чому такі реєстрові патріоти так "своєчасно" для антиукраїнських центрів впливу починають плюгавити те, чим ми гордимося, але стихають, коли якраз пора підняти хвилю обурення реальною русифікацією? Якби не знав особисто родину Ніцоїв, однозначно припустив би тривіальну роботу за гроші, бо дуже невчасно для України та синхронно з РФією піднятий хайп. Ви ж думаєте, серед кого колись совєтське КГБ, а тепер рашистське ФСБ собі агентуру підшукувало? Серед проросійських? Та ні. Тим підкидували грошенят через Россотруднічєство та різні російські культурні центри, а решту вони й самі з радістю виплескували. Вербували саме серед представників патріотичних середовищ. І регулярно такі консерви розкриваються. 

 

А щодо Ніцоїв, то мені якось не хочеться вірити, що Андрій Ніцой, який працював разом з моїм батьком міг виявитися разом із своєю дружиною засланим ворожим агентом. Скорше тут жовчність, поверховість, образи за невлаштовану власну кар'єру та отой комплекс "професійних націоналістів", який приносить більше шкоди, ніж користі. До речі, чоловік пані Лариси колись при Ющенкові дуже хотів стати Нардепом. Там навіть один конфуз стався. А його чомусь у список не взяли. Чи не на Порошенка їхня родина з того далекого 2012 року злобу й образу генерує та розбризкує. Навіть на догоду відвертим проросійським силам?