Питання насправді ж не в товаришу Гогілашвілі. Таких сотні і тисячі по всій країні. Скрізь. Просто цей випадково (правда?) нарвався, спалився, попав. Як кажуть в народі. А можливо так дістав всіх, що вирішили гучно злити. Хто ж знає…
Питання у тому, як такі гогілашвілі потрапляють на високі державні посади? Без профільної освіти, без попереднього досвіду роботи у ввіреній сфері, без належності до будь-якої політичної партії врешті-решт! Про громадянство країни агресора і судимості не доречно навіть згадувати, адже це взагалі моветон.
Хтось же їхні призначення лобіює!? Хтось же їх призначає!? При цьому ніхто (!) за їхню «діяльність» на посаді не несе відповідальності. Ні кримінальної, ні політичної. Ніякої!
Максимум, чим може закінчиться похід таких горе кандидатів у владу - звільненням. А для їхніх лобістів і тих, хто призначав, - взагалі нічим. Хіба в пресі хтось пару днів пошумить, без жодних наслідків. На жаль наразі в Україні так.
А як має бути?
Два варіанти:
Перший: делегує партія, яка є учасником більшості (наразі монобільшості). І несе повну політичну відповідальність за свого представника. При цьому, з огляду на, не завжди позитивний, досвід реалізації такого підходу раніше, мають бути виписані Законом (!) чіткі критерії, яким має відповідати кандидат (профільна освіта, знання державної та іноземної мов, наявність професійного досвіду, належний стан здоров’я тощо).
Другий: за відсутності «партійних» кандидатів, здійснювати добір за конкурсом. І хоча до конкурсів залишається безліч питань, бо проводяться вони зазвичай під заздалегідь відібраних кандидидатів, удосконаливши процедури, можна було би захистити Українську державу принаймні від чергових гогілашвілів.
ПС. І до речі. Коли треба, звільняють будь-якого чиновника день в день. А тут вже ціла санта-барбара розігрується, з поки що не відомим (не) happy end-ом.
Джерело: ФБ
