Розкіш мирних міст Ігор Луценко

Це так незвично - кав'ярні працюють, в неділю в них дзвенять спокійні дитячі голоси, поруч з ними сидять дорослі. Діти! Диво!

І дорослі. Просто сидять, у цьому, о чудо, їх мета - просто сидіти поруч з дітьми і музикою.

По вулиці ідуть люди, здебільшого у якихось своїх дрібних справах. Вони не бояться ставати на відкритий простір і скупчуватися у невеликі натовпи на перехрестях.

Вони одягнені так, як їм захотілося, у світлі або темні кольори - кожен і кожна по-різному. На них немає обладунків чи зброї, натомість вони несуть якісь нісенітниці типу дрібних сумочок чи парасоль.

Різнокольорові жінки - з макіяжем, із зачісками, із якимись дивними вбраннями.

Такі ж різнокольорові автівки. Незграбні, з низьким кліренсом і без повного приводу. Більшість - чисті і справні на вигляд, деякі сліплять новизною.

Собаки, що гордовито супроводжують хазяїв. Або собаки, яких тягнуть за собою хазяї. Безтурботне і пришелепкувате людино-тваринне царство, що не думає, де завтра брати їжу.

Гроші, за які на кожному кроці можна шось купити - від послуг перукарів до стаканчика з кавою. Папірці і картки, що перетворюються у те, що тобі потрібно - чудо і магія.

І, головне, всі - кудись рухаються чи стоять - і всі ніби сплять на ходу, вони не помічають самих себе у цьому вирі, вони не ховаються від ударів у просторі і не рахують секунди свого життя.

Джерело: фб