ЯК НАМ НЕ ВТРАТИТИ УКРАЇНСЬКІ ПОКОЛІННЯ Янина Соколовская

Маємо сумну для України статистику - кількість українських біженців за кордоном знову збільшується.

Це провокується кожним новим обстрілом, кожним новим руйнуванням інфраструктури і кожним непродуманим офіційним рішенням.

СПОЧАТКУ ЦИФРИ
За даними платформа EWL, в одній лише Польщі 957 тис. українців зареєстровані як біженці, а всього там українців 2,3 млн.

За даними статистичної агенції Німеччини, українських біженців тут 1,2 млн, вони збільшили населення країни до небачених 84 млн.

За прогнозом МВФ, до кінця 2027 року "відбудеться чистий негативний відтік з України ще 2 млн осіб".

За даними Євростату, станом на 31 жовтня 2023 року, 4,24 млн жителів України, які залишили країну після початку війни, отримали тимчасовий захист у країнах Євросоюзу, і ця цифра збільшується кожен день.

ДЕТАЛІ - КОГО МИ ВТРАЧАЄМ

Приклад Польщі найбільш цікавий, бо, навідміну від Німеччини та інших країн ЄС, тут біженці не отримують соціал. Є тільки символічні виплати дітям, і то не всім. Також ставлення в цій країні до українців іноді є дуже специфічним. І незважаючи на це, 30% українців думають тут залишитись "ЗАРАДИ ДІТЕЙ".

Більш вражаюча ситуація з українськими біженцями в інших країнах ЄС та Канаді. Там готові залишитись 50%. Ситуація відрізняється тільки в США, де місцеві закони створили біженцям багато перепон і унеможливили їх довге перебування в країні.

Намір українських біженців (а в більшості випадків це - сімʼї з дітьми) залишитися за кордоном створює в Україні ситуацію ДВОХ ВТРАЧЕНИХ ПОКОЛІНЬ.

МІГРАЦІЙНА КРИЗА МОЖЕ СТАТИ КРИЗОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ.

Є романтичні думки, що всі ці "залишенці" стануть АГЕНТАМИ УКРАЇНСЬКОГО ВПЛИВУ.
На жаль, це не так.
Дітей віддають до місцевих шкіл (бо українські є не всюди, вони приватні і дорогі), діти асимілюються, забувають українську мови і на свята ходять вже з ІНОЗЕМНИМИ ПРАПОРЦЯМИ. Кажу це як людина, яка працює з цими сімʼями.

Це - крах концепції "Нашого переможного цвіту по всьому світу".

ЩО СПРИЯЄ ВТРАТІ

1 Відсутність контакту з українською державою. Шалені черги в консульствах, неможливість навіть стати на консульський облік, відсутність юридичної державної підтримки - все це розриває звʼязок мільйонів українців з власною державою.

2 зростання негативного ставлення до виїхавших в українському суспільстві, яке підгодовують політично, призводить до того, що люди бояться реакціі сусідів при поверненні, як боялися після Другої світової. І це ще одна сумна дійсність.

4 відсутність осередків українського життя за кордоном, організованих державою. Натомість росія тримає в кожній країні свої "культурні" центри впливу з розгалуженою діяльністю, які продовжують існування. І це - реальність, яка нам не подобається і яку треба змінити.

5 знищення української он-лайн школи. Звʼязок з домом, який створювали учителі і щоденне спілкування з однокласниками рідною мовою - розірвано. Фінансування державою он-лайн навчання - не відбулось, вчителі так і не отримали навіть мізерних надбавок за фактичну подвійну роботу - он-лайн і офф-лайн.

ЩО НАМ З ЦИМ РОБИТИ

1 школа он-лайн має бути ВІДНОВЛЕНА, робота вчителів оплачена. На це треба спрямувати ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ і заохотити залучення іноземних ФОНДІВ - якщо світ хоче, щоб Україна продовжила існування хоча б як форпост проти рф.

2 робота посольств і консульств має бути зорієнтована не на уникання своїх громадян, а на зустріч з ними. Кількість консульських працівників має бути збільшена.

3. Українські школи за кордоном мають бути створені ДЕРЖАВОЮ.

4. Юридична допомога українцям за кордоном має бути організована за допомогою держави. Натомість зараз ми маємо ситуацію, коли оформлення кожного документа стає проблемою для наших громадян і надає додаткові гроші комерційним структурам, які підміняють собою державні установи.

5 всередині країни має бути розгорнута кампанія з повернення громадян додому. Як ми пам'ятаємо, це колись обіцяв президент Зеленський. Кампанію можна розгорнути навіть через великий державний Єдиний телемарафон.

6. Розгортання Українських домів (осередків юрдопомоги, підтримки та ін. світлиць) має стати справою не тільки фондів, а й держави.

Наше завдання - не дозволити мільйонам дітей відірватися від коріння і стати МЕНТАЛЬНИМИ ІНОЗЕМЦЯМИ. Бо це - втрата не людино-одиниць, а двох поколінь українців, яких критично потребуємо для післявоєнної відбудови.

Втрата Україною мільйонів громадян через залишення їх за кордоном створить ГЕОПОЛІТИЧНУ КАТАСТРОФУ - СПОЧАТКУ В ЄВРОПІ, а ДАЛІ - ПО СВІТУ. Але ми ще можемо цьому зарадити.
(З виступу на IV Міжнародному форумі з питань міграції).