У лютому 2001 року парламентська делегація Верховної Ради України на чолі з Іваном Степановичем Плющем відвідувала з офіційним візитом Ісламську Республіку Іран.
У числі запланованих зустрічей - Президент Ірану Сайед Мохамед Хатамі.
На початку зустрічі, після обміну привітаннями, Іван Степанович у властивій йому манері представляє Президенту Ірану членів парламентської делегації. Черга доходить і до мене.
Іван Степанович: «У складі Нашої делегації є і мусульманин, кримський татарин Ре(х)фат Чубаров. До речі, він добро володіє вашою мовою .... ».
Поки перекладач перекладає сказане Плющем, я тихо впадаю в осад – персидською я ні бум-бум.
Не встигла перекладач завершити переклад, як Хатамі з доброю посмішкою звертається до мене ...на фарсі. (Як же, адже Плющ сказав, що я «добре володію» його мовою!)
Я у відповідь (була не була!) турецькою : «Мій Голово перебільшив мої здібності. Я володію турецькою мовою, вона близька до моєї рідної кримськотатарської. Але знаючи турецьку я більш - менш відчуваю себе у Тегерані комфортно, оскільки тут багато хто також її розуміє…».
Хатамі теж переходить на турецьку мову и додає: «Так, у Тегерані є чимало вихідців з провінції Східний Азербайджан ...»
… По завершенні зустрічі я все це пояснюю Івану Степановичу і кажу йому як мені довелося викручуватися.
Іван Степанович з властивою йому незворушністю: «Та яка різниця Ре(х)фат, ви ж поговорили и порозумілися ...», - написав у своєму ФБ.
Світла пам'ять!
