Пів року тому Президент Зеленський здійснив офіційний візит до Туреччини. Тоді він багатьма міжнародними оглядачами сприймався як дещо не очікуваний і водночас історичний.
Під час нього звучали амбітні плани щодо активізації відносин між двома країнами. Йшлося і про підписання вже восени 2019 року Угоди про вільну торгівлю, яка сприятиме досягненню обсягів торгівлі у 10 млрд. дол., і про участь турецького бізнесу в реалізації інфраструктурних проектів, і про запровадження ринку землі тощо.
На початку цього тижня Президент Ердоган здійснив офіційний візит до Києва у відповідь.
Ще два-три місяці тому здавалося, що Туреччина близька до створення союзу з Росією, остаточно побила горщики зі США і ЄС і віддаляється від України.
Проте ситуація виявилася мінливою. Анкара фактично вже порозумілася з Вашингтоном, і, незважаючи ні на що, далі розвиває відносини з ЄС і в рамках НАТО. Натомість з Кремлем не так все вже й гладко, зокрема на фоні протиріч по Сирії.
Більше того, перебування турецького лідера в Києві довело, що потенціал відносин України з Туреччиною ще далекий від наявних амбіцій обох країн.
Адже незважаючи на те, що частина серпневих домовленостей двох президентів поки що не виконано, хід нинішніх переговорів, зокрема у форматі Стратегічної Ради високого рівня, підписані двосторонні документи, в першу чергу Спільна заява про пріоритетні завдання розвитку двостороннього партнерства, а головне протокольна і змістовна вивіреність всіх спільних заходів, вселяють оптимізм.
Окремого ж компліменту від українців Реджеп Таїп Ердоган удостоївся за його привітання почесної варти перед Маріїнський палацом словами «Слава Україні!» І тут питання не в тому, який був вираз обличчя Владіміра Путіна, коли йому показали цей епізод, а в повазі, продемонстрованій Президентом Туреччини до України, її Закону і традицій.
Загалом завдання, які озвучили обидва президенти в Києві, хоча і не є чимось новим, заставляють задуматись.
Україна протягом всіх років своєї незалежності в торгово-економічні сфері фактично перебувала на розтяжці між Заходом і Росією.
У 2019 році ситуація змінилася кардинальним чином. Китай відтепер торгівельний партнер України номер один.
Якщо ж намічені президентами Зеленським і Ердоганом подальші спільні кроки будуть реалізовані, то в України нарешті з‘явиться реальний стратегічний партнер, з яким у нас великою мірою подібні національні інтереси і є розуміння того, як через синергію спільних зусиль рухатися в успішне майбутнє обох держав.
