Шанс на те, що в ході цих трагічних історичних подій в Білорусі народ самоорганізується і зможе і режим Лукашенка повалити, і не дати Росії проковтнути власну країну, є. Бо білоруси вийшли виборювати власну державу, і втрачати їм нема що.
Призначення Леоніда Макаровича, яки переживає вже якусь третю, сьому чи надцяту молодість, главою делегації України в Тристоронній контактній групі було з одного боку не очікуваним. Адже виправдання його попередником своєї відставки поважним віком не передбачало, що його наступником стане хтось ще старший.
Динамо для мільйонів вболівальників - це та віддушина, яка іноді дозволяла відволіктися від рутини і величезної купи життєвих негараздів, і зарядитися позитивом на подальшу боротьбу за себе, свою сім’ю, громаду і врешті-решт Україну.
Олігархія, корупція, непрофесійність і слабка інституційна спроможність стоять на заваді поступального розвитку всієї країни.
Як цинічно маніпулюють наші «пулітики» і Ко результатами опитувань!? Малюють собі любимим зашкальні рейтинги, які нічого спільного не мають з реальністю. А насправді ж то картинка абсолютно інша.
Захистом російськомовних прикривається Росія, як щитом, обґрунтовуючи своє постійне втручання у внутрішні справи України, спробу незаконної анексії Криму і Севастополя, війну на Донбасі. Захистом прав угорської мовної меншини пояснювала Угорщина причини блокування політичного діалогу на найвищому рівні Україна - НАТО протягом трьох років.
Той факт, що станом на початок агресії Росії Україна не мала жодного міжнародного договору про воєнну допомогу - це секрет полішенеля.
Прес-конференція Андрія Деркача, під час якої були оприлюднені так звані «плівки «Байден - Порошенко» мало кого залишила байдужим. Воно і не дивно, адже насправді йдеться про інформаційну ядерну бомбу, наслідки підриву якої можуть бути аж надто нищівними. І то не для фігурантів розмов, фрагменти яких були оприлюднені на прес-конференції 19 травня, а для Української держави.
Це один з елементів так званих політико-дипломатичних заходів. Ніхто не може заборонити нікому проводити будь-які контакти між собою у будь-яких форматих. Це не погано. І це не добре. Це - данність.
Сталося. Незважаючи ні на що, Міхеїл Саакашвілі таки повернувся у велику політичну гру. В Україні. Не в себе на Батьківщині - у Грузії, де його в момент перетину кордону одразу б заарештували і помістили в буцегарню відбувати 4-х річне ув’язнення згідно з вироком суду, який набув законної сили.